Виховний захід ХЛІБ-УСЬОМУ ГОЛОВА

Чорноострівський професійний  аграрний ліцей

Виховний захід на тему:

«ХЛІБ-УСЬОМУ ГОЛОВА»

Розробила майстер в.н

Фурман В.А.

Тема:  Хліб - всьому голова»

Мета: Виховувати  бережливе ставлення до хліба, ознайомити з народними звичаями пов’язаними з хлібом.

Обладнання: Література про хліб і хлібні вироби, вироби з хліба, колоски, вишитий рушник.

Для кожного – диво своя Батьківщина,

В ній рідне коріння і мови душа,

І скільки світів не пізнала людина,

На рідній землі лиш вона ожива!

Наше диво , наша Україна! Близька ти нам о будь-якій порі року: коли весною дихає теплим паром земля, витинає зелену свіжу парость, а лелеки, поважно кружляючи над селом, обдаровують щастям людські оселі.

Гарячим літом, коли пахучі трави наливаються соком, а  високе сине небо бринить і переливається сріблястим  співом жайворонка. Шепоче щось стиглий хліб вітру, заплутався та принишк у колоссі.

Що для мене Україна моя?

То висока блакить

І засіяне золотом поле,

Синьоокі ставки

І шовковий ковил у степу,

А ще – житній на стемнілих долонях

З дрібкою солі на маминому рушнику.

Чи знаєте ви ,як пахне життя?

Давайте затихнемо на хвилинку і відчуємо цей запах. Це пахне хліб. Неповторний запах робить хліб живим, часткою душі кожного з нас. Початок хліба - маленька зернинка. Зернятко хліба нагадує дитину в сповитку. Немовлятко – це іскринка життя,джерельце життя у згорточку. Так і зернятко починає колос, безмежний хлібний лан.

 А якої форми, на вашу думку здавна був хліб?

Здавна хлібу надавали круглої форми, ототожньоючи його з сонцем. Якщо у домі пахне хлібом - тут злагода та щастя, якщо в державі колосяться хлібні поля_ тут мир і достаток. Хліб – це честь, хліб – це рука допомоги, хліб – це сила, могутність держави. Хліб – це святість.

Які звичаї і обряди супроводжував хліб?

В усі віки хліб був обов’язковим атрибутом, що супроводжував найважливіші події в житті людини.

Коли народжувалась дитина і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску срібний карбованець і хлібину – на здоров’я і достаток.

Коли дитина йшла на навчання до дяка, батько ніс пучок різок, горщик каші, та буханку хліба  на розум, силу та здоров’я.

На весіллі молодих  зустрічали хлібом – сіллю і молоде подружжя схиляло голови перед хлібом, цілували його, приймаючи благословення.

На тому місці , де мали ставити хату, сіяли пшеницю. Якщо вона добре сходила, це означало, що місце добре, чисте і хату можна будувати.

На толоку сходилося багато людей, це був чудовий  давній звичай, що засвідчував братерство, доброзичливість,взаємоповагу.

Люди, що сходилися на толоку, вважалися дорогими гостями і цій події присвячувалися пісні. (Пісня «Зеленеє жито» )

В нову хату входили тільки з паляницею. Вважалося великою невихованістю і неприязню до господарів зайти в нову оселю без хліба. Принести хліб – означало щире побажання господарям достатку, здоров’я та добра.

Великою майстерністю вважалося вміння пекти хліб. Добрі господині, славилися на все село. Коли по вулиці розходився запашний хлібний дух

Сусіди перемовлялися: « Мабуть, це Марія хліб вийняла з печі, у неї завжди вдається хліб». І зрозуміло, коли в сім’ю входила невістка, свекруха найперше перевіряла, як  вона вміє пекти хліб.

В усі часи майже всі свята були пов’язані з хлібом і не тільки чк з найпотрібнішим продуктом харчування, а й як з найголовнішим, навколо чого розгорталося дійство.

На Різдво обов’язково пекли пироги з капустою і маком, пампушки, дрібні пиріжки, якими частували дітей, готували кутю з товченої пшениці,  вносили сніп жита – «злато , щоб увесь рік ми жили багато».

На Великдень у красному куті виставляли високі паски, прикрашали гілочками свяченої верби і свічками. Навколо пасок – барвисті крашанки та писанки. Якщо в хаті є дівка на виданні, клали їй на голову паску і казали: «Аби у людей така велична, як паска пшенична» .

Малу дитину клали у порожній «дорідник», промовляючи: « Аби так скоро росло, як паска росте».

На Трійцю обов’язково на великих листах пекли з доброго тіста пироги із солодкою літньою начинкою – мазурки. Пиріг  ставили посередині столу і прикрашали духмяною  м’ятою квітками, пахучими травами.

А зараз ми з вами пограємо у гру:

На свято Андрія влаштовували вечорниці, основним тут було кусання калити. Калита – великий корж із білого борошна. Печуть калиту дівчата, тісто місять по черзі. Тісто солодке, з медом, зверху калиту оздоблювали сухими вишнями чи родзинками – «щоб гарна була». Посередині калита мала дірку. В дірку протягували червону стрічку і підвішували до сволока. Підвішують високо, щоб хлопець міг дістати зубами калиту тільки тоді, як добре підстрибне. Біля калити стає вартовий – «Пан Калитинський». Це веселий парубок – жартівник, він смішить хлопців і якщо розсмішить,парубок не має права кусати калиту. «Пан Калитинський» мітить його сажею.

Але ,Любі діти, я хочу сказати, що не завжди був хліб у достатку, був період коли хліба зовсім не було і дуже – дуже багато людей вмерло з голоду у 1933 році. В моїх руках – свічка  пам’яті про тих , хто помер в цей страшний рік. Присягнемося ж нашою гіркою пам’яттю, що не допустимо  більше знущання  над нашими людьми.

Земле наша!

Мати наша!

Годувальнице і заступнице!

Не пам’ятай зла за те,що шматували твоє тіло, що часом не піт трударя капав у лоно твоє, а кров бранців твоїх.

Земле рідна, прости, що засівали тебе не хлібом єдиним, а росли  на тобі паростки горя, кукіль та чортополох жорстокості!

Прости за те,що дорогоцінний дар твій – хліб насущний – топтали у багно, топили у морі,палили. Обійми і покрий вічним спокоєм тих,хто залишився в тобі у той страшний 33пік, і буде в кожному з нас вічна пам’ять про них.

Та не можна вбити землю, вбити хліб, як не можна побороти життя.

Поле моє,

Ти житами й піснями родило,

Сріблом жайвора моє серце зігріло,

Пригорнуло колоссям,

Волошками збентежило,

Руки втомлені, струджені,

Ти росою – сльозою тихо пестило.

Поле моє,

Як зірниця зійде,

На плугах борозна заспіває,

 Поле моє,

Ти таке молоде,

Я любов’ю тебе засіваю,

Озовись моє поле,

Пшеницями, житами,

В небесах журавлями

І живою водою.

Ти безкрає, широке,

І земне, і високе

І єдина в нас доля з тобою!

Живи життя, духмяним хлібом! Здоров’я і щастя вам, любі діти.

Хай завжди буде пахучий хліб на вашому столі!